Високогірний курорт Ворохта і її цікаві місця (віадуки, храми, Говерла, полонини Кострича і Кукул), житло у Ворохті, чани, рафтинг, кінні прогулянки околицями і полонинами

ДЕТАЛЬНИЙ ПУТІВНИК ПО ВОРОХТІ: ЩО ПОДИВИТИСЬ, КУДИ ПІТИ, САДИБИ І ГОТЕЛІ, РОЗВАГИ, ЕКСКУРСІЇ І ТУРИ (якщо не любите читати, дивіться відео на моєму каналі або заповнюйте заявку на відпочинок).

В об'єднану новоутворену громаду Ворохти ще входить село Татарів. Якщо їхати з Івано-Франківська по дорозі обов'язково проїжджатимете відомий карпатський курорт Яремче і найдовше село в Україні - Микуличин (зараз трохи більше 10 км, а було протяжністю 44 км до 1927 року, коли польський уряд від’єднав від Микуличина Татарів, Ворохту і ще чимало дрібніших поселень, як-от знану нині Поляницю (тут ГК "Буковель").

Ворохта - це мальовниче селище і прекрасне місце для відпочинку на свіжому повітрі, хороше місце для знайомства з гуцульською культурою та сільським стилем життя. Окрім того, це чудова база для піших та велосипедних екскурсій, а також найближчий населений пункт до Говерли – найвищої гори України (2061 м).

Читайте про те, що треба знати усім хто зібрався в похід на Говерлу...

Хутір Завоєли в Ворохті (або 10-ий км Ворохти) і Говерла справа

Ворохта - це середньогірський кліматичний курорт (знижений атмосферний тиск, велика інтенсивність сонячної радіації при достатній кількості ультрафіолетових променів, чисте, прозоре повітря, підвищений вміст озону й насиченість фітонцидами сприяють лікуванню захворювань органів дихання), висотою 800-850 м над рівнем моря, лежить уздовж річки Прут, на території Карпатського природного національного парку. Через селище проходить залізниця Львів-Рахів, шосейниі дороги звя'зують його з Івано-Франківськом, Коломиєю, Верховиною, Ужгородом.

Сьогодні Ворохта є одним з основних центрів туризму Івано-Франківської області і Карпатського регіону, як влітку, так і взимку.

Ворохта почала розбудовуватися як курорт після проведення залізничної колії у 1884 році. Перший відпочинковий заклад був відкритий у 1906 році, який називався "Перша санаторія", згодом у радянський період він був перейменований у "Гірське повітря", що функціонує й до сьогодні. На території санаторію є джерело з чистою та лікувальною водою-кам'янкою. У 1928 році Ворохта була офіційно визнана курортом для хворих на туберкульоз і хвороби легень. До сьогодні тут оздоровлюються мешканці з різних куточків України. Водночас селище розвивається як осередок гірськолижного спорту та туризму. У 1930 році, за часів польського врядування, у Ворохті збудовано два трампліни – для дітей і дорослих, які набули міжнародного значення. Тут змагалися спортсмени з Німеччини, Норвегії, Фінляндії та інших країн.

За часів правління тут Австро-Угорщини значна увага приділялася цій території, як курортній зоні (було відкрито джерела лікувальних вод).
У селищі знаходиться пам'ятка гуцульської дерев'яної архітектури XVII століття - церква Різдва Богородиці, яка є одним із найменших храмів за своїми розмірами серед усіх сакральних гуцульських споруд, розташована на вершині пагорба у центральній частині селища, що по дорозі на Верховину. У 1979 р. її реставровано. Храм є одним з кращих зразків гуцульської школи дерев'яної народної архітектури. Саме ця церква вважається найдосконалішою за формою та архітектурними пропорціями. В інтер'єрі церкви Різдва Богородиці збереглися настінні розписи XIX ст. У дзвіниці діє невеличкий музей (1779 року Іван Ворохта (правнук засновника селища Михайла Ворохти) одружився з Євдокією Воронюк (як посаг вона отримала вороненківську церкву, котру перевезли у Ворохту). Поряд з нею є дерев'яна Церква Різдва Богородиці (нова) побудована в 1924 році, досить велика, яку також доцільно оглянути. Поряд з вокзалом є невелика, одновежова, мурована римо-католицька філіальна капличка Успіння Богородиці, побудована і розписана 1903-1906 роках в неаполітанському стилі, нещодавно відновлена і належить римо-католицькій громаді.
Дерев'яна капличка (між двома церквами з протилежної сторони дороги). В капличці меморіальна дошка на місці започаткування християнства у Ворохті.
Визначною архітектурною пам'яткою є й арочні залізничні мости (віадуки), зведені тут у XIX столітті. Один із віадуків Ворохти входить до низки найдовших кам'яних мостів Європи (130 м), довжина однієї з арок - 65 м.
У Ворохті є також історико-краєзнавчий музей та музей Степана Федака видатного галицького діяча, адвоката, держсекретаря ЗУНР та УНР. смт. Ворохта, вул. Д. Галицького, 76 (будинок культури), (03434) 4-13-13, (050) 434-54-40 замовлення екскурсії.
Назва поселення з'явилась у XVII столітті - згідно легенди у селищі осів солдат, який утік з царської армії, талановитий ткач, на прізвисько Ворохта. Одразу навколишнім жителям стало відомо про талант солдата - ймовірно саме це стало поштовхом до назви нового поселення - села Ворохти. І все ж таки свою кінцеву назву - Ворохта як поселення отримало у 1598 році. А вже 1602 року розпочала діяти новоосвячена капличка (на жаль, вона не збереглася до наших часів), але знайдені археологами кремінні знаряддя праці свідчать про те, що територію було заселено і раніше.
На території навчально-спортивної бази "АВАНГАРД" розташовані: комплекс з 4-х трамплінів, який завдяки штучному покриттю діє протягом цілого року (тут проводяться збори спортсменів, міжнародні змагання та чемпіонати України); канатно-крісельний витяг (довжина 200 м); взимку - бугельний витяг, мультиліфт; гірськолижні траси; дитяча спортивна школа; сувенірний ринок.
Час роботи: 9:00-17:00 (18:00). Крісельний витяг - 30 грн. Бугельний витяг: 20 грн за підйом, 180 грн за 10 підйомів, 550 грн за 50 підйомів. Мультиліфт: 10 грн за підйом, 45 грн за 5 підйомів, 65 грн за 10 підйомів. Влітку працює однокрісельний витяг (довжина - 200 м). Вартість підйому - 30 грн. Увага! Витяг може не працювати у понеділок.
До Ворохти належить спортивна база "Заросляк" (21 км від центру селища), звідки починається сходження на Говерлу.
Саме Ворохта може запропонувати помилуватися панорамамою Чорногірського хребта та сфотографувати найкращі пейзажі. Звідси обирай собі маршрут на: Кичеру, Кукул, Костричу, Ріжу, Ребровач, Лисину, Магуру, Кітилівку, Сліпокуру, Говерлу, Форесок, Хом'як, Синяк, Горгани.
Їдьте до Ворохти: потягами Харків - Рахів, Рахів - Миколаїв, Київ - Рахів, Київ - Ворохта, дизелями Івано-Франківськ - Рахів, Коломия - Ворохта (розклад руху потягів по станції Ворохта або на цьому сайті дивіться розклад) або маршрутним транспортом Івано-Франківськ-Верховина. Залізнична станція (03434) 4-13-56; Автобусна станція (03434) 4-18-55.
Рятувальна служба: Ворохтянський ГПРП, смт Ворохта, вул. Д. Галицького, 41, тел. (03434) 4-11-49, +38 (067) 342-04-95, Яремчанський ГПРП, тел. (03434) 2-22-01.
Мій інстаграм https://www.instagram.com/tarasgladkyi/
Телеграм канал https://t.me/tarasova_svitlycia
Ютюб-канал "Тарасова Світлиця"
☎️+380938394323 Viber
☎️+380673779813 WhatsApp, Telegram

Я на полонині Кострича (з туром на квадроциклах від Ростислава)
і найкраща панорама Чорногірського хребта

Що варто знати про ВІАДУКИ

Діючий віадук (на в'їзді в Ворохту зі сторони Татарова) - один з найбільших кам'яних залізничних мостів Європи, зведений у XIX ст. - в 1895 році, через який регулярно курсують потяги сьогодні. Згідно з історичними даними, цей міст, який поєднав два береги річки Прут у тому місці, де річка має широке русло, збудували полонені італійці. Відомо, що довжина залізничного моста становить 130 метрів, а найширший проліт – 65 метрів. Міст вимурований із прямокутних кам'яних блоків, складається із 6 менших арок і однієї величезної, перекинутої через русло річки. Зверху є невеликі металеві перила, проте прохід по мосту заборонений, він діючий і охороняється.

Не діючий верхній віадук, збудований у 1894 році з каменю. Його будівництво стало частиною грандіозного задуму тогочасної імперії, за яким планувалося з'єднати Адріатичне море з Чорним за допомогою залізничного полотна. До речі, саме слово "віадук" перекладається, як римська дорога, оскільки подібні постійні переправи почали будувати ще у часи Римської імперії.

Найбільш вражаючим є власне цей, верхній віадук, довжиною аж 200 метрів, і при тому він не є прямим, а вигнутий широкою дугою. У своєму архітектурному вирішенні – це монументальна, складена з каменю, споруда із безліччю арок, які надають йому особливої урочистості. Загалом, віадук має вигляд дуже давньої і навіть дещо казкової споруди. У тогочасних пасажирів потяга під час руху складалося враження, що вагон ширяє у повітрі. Цей віадук виграє і тим, що розміщений на широкій відкритій місцевості, тому його вільно можна оглядати з усіх сторін.

Міст ще до 2000 році був частиною залізничного сполучення Івано-Франківськ – Яремча – Ворохта – Рахів, однак на початку ХXІ століття з метою збереження споруди як пам'ятки історії та інженерії було збудовано новий міст-дублер, який проходить паралельно за кілька десятків метрів.

Старі австрійські залізничні мости у Ворохті вважаються одними з найдавніших та найдовших віадуків у Європі, належить до унікальних споруд інженерної думки кінця XІX століття та входять до числа пам'яток архітектури місцевого значення.

Розваги в Ворохті в літній період:

Походи в гори, подорожі на позашляховиках ("джип-сафарі") за розробленими маршрутами;
Можливі комбіновані подорожі: піший похід + подорож на позашляховиках;
Поїздки в гори на квадроциклах з інструктором, навчання їзди на квадроциклах;
Екскурсії - у м. Ворохта, Поляниця (Буковель), до Яблуницького перевалу, у м. Коломия (музей Писанки), Верховина (Музей музичних інструментів);
Походи в гори з досвідченим інструктором (г. Говерла, г. Магора, г. Хом'як);
Збирання грибів, ягід;

В зимовий період:

Найближчі лижні траси з витягами - 16 км (с. Яблуниця), 15 км (гірськолижний комплекс "Буковель").
Прокат лижного спорядження, санок, сноубордів. До найближчого витягу - 2 км.
Індивідуальні та групові поїздки на снігоходах Bombardier, Yamaha у супроводі інструктора. Гуцульський обід під час поїздки - гаряча грибна юшка в засніженому лісі, чай з цілющих трав.

Маршрути для прогулянок та походів

На Говерлянський водоспад. Маршрут починається біля спортивної бази Заросляк. До неї потрібно добиратися із селища Ворохта. Власним транспортом або приватними перевізниками. Тривалість: 2 год. Довжина маршруту: 4 км.
Спуск з Говерли попри Говерлянський водоспад. УВАГА. Цей маршрут частвоко проходить по "неофіційному" маршруту, тобто не маркованій стежці. В складних погодних умовах краще відмовитися від цього маршруту. Використовуйте його лише літом в суху погоду. Тривалість: 2 год. Довжина маршруту: 3,6 км.
Весь Хребет Кострич. Маршрут з КПП Заросляка (Ворохта) через весь хребет Кострич до с.Красник. Або у зворотньому напрямку. З села Красник можна пройти трохи далі до села Ільці. З цього маршруту відкриваються чудові види на хребет Чорногора. Вершини на маршруті: Кострича, Кострич, Костриця, Хедя. Тривалість: 1 день. Довжина маршруту: 16 км.
Перехід через хребет Кукул. Починається маршрут на КПП Заросляк, по дорозі до турбази Заросляк. Формально це с.Ворохта, але від Ворохти потрібно добиратися до цього КПП транспортом. Громадського транспорту там немає, можна взяти таксі у Ворохті. Закінчується маршрут в селі Лазещина. Там з громадським транспортом проблем немає. Маршрут проходить через хребет Кукул, на якому багато полонин та колиб. Звідти відкриваються чудові краєвиди на Чорногірсткий хребет. Тривалість: 2 дні. Довжина маршруту: 20,6 км. Вершини на маршруті: Кукул , Під-Берди , Верх-Дебри , Буковина.
Гора Ворохтянська з Ворохти. Це короткий прогулянковий похід в околицях смт Ворохта. На вершини Ворохтянська, Ребровач, Діл, Рижа. Тривалість: 8 год. Довжина маршруту: 15,9 км.
В урочище Борсучина по маршруту "Річка Нижній Багончик - полонина Борсучина". Тривалість: 4 год. Довжина маршруту: 16 км, перепад висот - 466 м. Маршрут починається у селищі Ворохта біля церкви Різдва Богородиці, далі - за селом дорогою до мосту через річку Нижній Багончик, звідти - до полонини Борсучина. На маршруті можна ознайомитися з традиційним побутом пастухів, техноголією приготування овечого сиру (бринзи), який можна скуштувати.
На гору Кукул через гору Кичера по маршруту "Гора Кичера - перевал Пересліп - полонина Лабєска - гора Кукул". Тривалість: 1 день. Довжина маршруту: 21 км, перепад висот - 804 м. Маршрут починається біля залізничної станції у селі Ворохта, далі прямує через міст на річці Прут до урочищ Свинний, Грицулівку, Паленину і на гору Кичера (1084 м), звідти - праворуч через присілок Паленина до роздоріжжя, де дорога повертає вправо на перевал Пересліп (на полонині Пересліп можна набрати джерельної води) і через полонину Лабєска веде на гору Кукул (1539 м). Або на Полонину Кукул з Ворохти у Вороненко.
На Ворохту через гору Кичера по маршруту "Селище Лазещина - долина річки Форесок - гора Кукул (1539 м) - полонина Лабеска - гора Кичера (1084 м) - селище Ворохта". Тривалість: 1 день. Довжина маршруту: 24 км, перепад висот - 779 м. Маршрут можна пройти і в зворотньому напрямку, - починаючи з Ворохти. Дорогою можна оглянути етнографічний музей та дерев'яну Петропавлівську церкву (1780) у Лазещині.
На гору Кукул через Завоєля по маршруту "Автодорога на Верховину - урочище Завоєля (контрольно-пропускний пункт Карпатського біосферного заповідника) - урочище Бабина Яма - полонина Закукул - гора Кукул (1539 м) - полонина Лабєска - перевал Пересліп - гора Кичера (1084 м) - Ворохта". Тривалість: 1 день. Довжина маршруту: 29 км, перепад висот - 804 м. На маршруті можна оглянути: урочище Бабина Яма - затишна долина-сінокіс із лісничівкою серед смерекових лісів; річку Форещанку; прекрасні краєвиди Карпатських гір з полонини Закукул: на півдні - Говерла та Чорногірський хребет, на південному сході - хребти Маришевська, Мариш, Озірний, на сході - хребти Ліснові, Горді та Рокити; хребет та гору Кукул, полонину Кичера Мала; старий польсько-чеський кордон.
На гору Кітилівка через село Кривопілля маршрутом "Автодорога на Верховину - село Кривопілля - гора Копець - гора Кітилівка - перевал Ріжі - автодорога на Верховину". Тривалість: 1 день. Довжина маршруту: 31 км, перепад висот - 648 м. Маршрут починається у селі Ворохта і продовжується в напрямку на Верховину до села Кривопілля, звідки веде на гори Копець (1336 м) та Кітилівка (1383 м); хребтом стежка йде до перевалу Ріжі, звідки - вниз до Ворохти. На маршруті можна оглянути полонину Діл Янівський, урочище Явір та чудові краєвиди з хребта Копець-Кітилівка.
На потік Воловий маршрутом "Автодорога на Верховину - село Кривопілля - річка Ільця - село Волова - потік Воловий - перевал Ріжі - автодорога на Ворохту". Тривалість: 3 дні. Довжина маршруту: 63 км, перепад висот - 565 м. Маршрут проходить вздовж автомобільного шляху на Верховину, після роздорожжя веде вздовж річки Болотистої, далі - до підніжжя гори Костриця через Магури. Звідси круто повертає на дорогу, яка йде вздовж річки Ільці до села Кривопілля (тут можна відпочити чи заночувати). Біля гирла Волового маршрут продовжується до села Волова, звідки стежкою виходить на однойменний потік. Від потоку Волового через воєнну дорогу веде до перевалу Ріжі, далі - прямо і вниз до дороги на Ворохту. На маршруті можна оглянути села Кривопілля та Волова, річку Ільцю та потік Воловий, біля якого є руїни гуртожитку лісорубів, а також вершини Пирчул, Мунчелик та Горда.
На гору Мунчелик через гору Ротило маршрутом "Автодорога на Верховину - село Кривопілля - потік Кам'янистий - полонина Ротундул - гора Ротило - полонина Версалем - гора Мунчелик - "воєнна дорога" - перевал Ріжі - гора Ріжа - урочище Лаби - селище Ворохта". Тривалість: 3 дні. Довжина маршруту: 60 км, перепад висот - 748 м. Маршрут починається у Ворохті біля автодороги на Верховину, далі йде до гирла Волового, звідки - до села Кривопілля. У селі на роздоріжжі - праворуч до потоку Кам'янистий, за яким йде вправо в урочище Ротундул. Далі дорога веде вверх через полонину Ротундул на правий хребет до гори Ротило (1483 м); звідси в північному напрямку стежка йде до полонини Версалем, від якої - ліворуч у сторону Ворохти, справа - полонина та гора Мунчелик. Від вершини дорога серпатином спускається до перевалу та гори Ріжі (1277 м), далі - стежкою ліворуч вниз повз потік Войтул до Ворохти. На маршруті можна оглянути: традиційне гуцульське село - Кривопілля; гору Ротило, на якій розміщена тріангуляційна вишка і звідки відкриваються чудові види на Чорногірський хребет; полонини Ротундул та Мунчелик, де можна залишитись на ночівлю в колибі та набрати джерельної води.
В урочище Мариш маршрутом "Контрольно-пропускний пункт - стаціонар Львівського університету ім. І. Франка - гора Мариш - урочище Мариш". Тривалість: 2 дні. Довжина маршруту: 49,5 км, перепад висот - 1301 м. Маршрут починається біля котрольно-пропускного пункту Карпатського біосферного заповідника, далі - пряма дорога до стаціонару, звідки - вздовж річки на гору Мариш (1341 м) та до урочища Мариш на вододільному хребті. На маршруті з вершини Мариш можна оглянути види на Чорногірський хребет.
На гору Маришеска Велика маршрутом "Контрольно-пропускний пункт - гирло потоку Орендарчик - полонина Маришеска - гора Велика Маришеска". Тривалість: 2 дні. Довжина маршруту: 42 км, перепад висот - 832 м. Маршрут починається біля залізничної станції у селі Ворохта, звідти - до контрольно-пропускного пункту Карпатського біосферного заповідника, далі - до роздоріжжя, через міст і на полонину Маришеска. Звідти у південно-західному напрямку стежка виходить на хребет, що лежить між річками Мариш та Орендарчик, через вершини Маришеску (1452 м) маршрут веде до Маришески Великої (1567 м). На маршруті можна оглянути потік Орендарчик, який місцеві жителі називають Несамовитий, полонину Маришеску, дорога до якої проходить лісом, та чудові краєвиди на Чорногірський хребет з вершини Маришеска Велика.
В урочище Озірне маршрутом "Контрольно-пропускний пункт - долина річки Озірної". Тривалість: 2 дні. Довжина маршруту: 39 км, перепад висот - 685 м. Маршрут починається біля залізничної станції у селі Ворохта, звідти - пряма дорога до контрольно-пропускного пункту (в'їзд на територію Карпатського біосферного заповідника), далі - в південному напрямку долиною річки Озірної в урочище Озірне. На маршруті можна оглянути краєвиди полонинського хребта та урочище Озірне з озерами, яке місцеві мешканці називають "Урочищем 13 озер".
На Микуличин через перевал Ріжі, полонину Мунчелик, гору Ільківська марщрутом "Автодорога на Верховину - перевал Ріжі - гора Гордя - полонина Мунчелик - гора Гордя-Доброкіївська - гора Сиголка - гора Буковинка - гора Чорний Погар - гора Ягідна - гора Ільківська - село Микуличин. Тривалість: 2 дні. Довжина маршруту: 42,5 км, перепад висот - 865 м. Сезонність: квітень-листопад. Маршрут починається у селі Ворохта, йде в напрямку на Верховину, на роздорожжі - вверх до полонини Ріжі і далі по хребту до однойменного перевалу; від перевалу Ріжі "воєнною дорогою" і стежкою на гору Гордя (1478 м); звідти шлях пролягає до полонини Мунчелик (тут можна відпочити або зупинитись на ночівлю), далі - "воєнною дорогою" до ще одного роздоріжжя, де повертає праворуч на гору Гордя-Доброкіївська (1337 м), звідки веде через гори Сиголка (1290 м), Буковина (1256 м), Чорний Погар (1265 м) та Ягідна (1217 м). Звідти - стежкою вниз до гори Ільківська (1039 м) і праворуч вздовж річки Прут до села Микуличин. На маршруті можна оглянути: однойменні гору та полонину Ріжі (можна набрати джерельної води); полонину Мунчелик, дорогою від якої можна побачити дві западини у верхах річки Розсіч; вершини Гордя-Доброкіївська, Сиголка, Буковина, Чорний Погар, Ягідна з чудесними видами на гори Кукул, Хом'як, Синяк, Добушанку та деякі вершини Чорногірського хребта.
Через спортивну базу "Заросляк" на гору Говерла маршрутом "Автодорога на Верховину - контрольно-пропускний пункт - спортбаза "Заросляк" - потік Прутець-Козмєський - гора Говерла - спортбаза "Заросляк" (коротша і довша стежки з Заросляка). Тривалість: 3 дні. Довжина маршруту: 50 км, перепад висот - 1326 м. Маршрут починається у Ворохті і йде у напрямку на Верховину, далі - до контрольно-пропускного пункту в зону Карпатського біосферного заповідника, звідки - навпростець до спортивно-туристичної бази "Заросляк". Найкоротша дорога на Говерлу: вздовж річки Прут до роздоріжжя і через потік Прутець-Козмєский; далі - біля 200 м вздовж потоку Прутця Заросляцького, від якого - стежкою вверх на вододіл і лісом на полонину; потім - майже 2-кілометровий достатньо важкий підйом на перше і друге плече Говерли, за кілька метрів - вершина Говерла (2061 м). На маршруті можна оглянути чудові краєвиди з вершини Говерли: на півночі - велику частину Передкарпатської височини та Поділля, зокрема міста Івано-Франківськ, Коломию, Снятин; на півдні - румунський Сігет Мармароський; на північному заході - вершини Петрос та Петросул. Інші гори Чорногірського хребта виглядають як ланцюг вершин, що лягає у південно-східному напрямку.
На Ворохту через гору Говерла маршрутом "Селище Ясіня - долина річки Лопушанка - гора Петрос - Чорногірський хребет - гора Говерла - спортбаза "Заросляк" - селище Ворохта". Тривалість: 2 дні. Довжина маршруту: 46 км, перепад висот - 1401 м. Маршрут починається в селищі Ясіня, проходить долиною річки Лопушанка на гору Петрос (2020 м), далі - вздовж Чорногорського хребта до гори Говерла (2061 м), потім - повз спортивну базу "Заросляк" (тут можна відпочити) до селища Ворохта. На маршруті можна оглянути: історико-краєзнавчий музей (с. Ясіня); дерев'яну церкву Вознесіння Господнього (1824) у Ясіні; арочні залізничні мости (віадуки, XIX ст.) в смт Ворохта; дерев'яну церкву Різдва Богородиці (XVIII ст.) в Ворохті.
На гору Піп Іван по Чорногірському хребту маршрутом "Спортбаза "Заросляк" - гора Говерла - озеро Несамовите - гора Дземброня - гора Піп Іван - гора Васкуль - урочище полонина Гропа - урочище Бангоф - урочище Медвежек - село Явірник". Тривалість: 3 дні. Довжина маршруту: 43 км, перепад висот - 1150 м. Маршрут починається біля спортивної бази "Заросляк" і прямує на вершину Говерла (2061 м), звідки — до високогірного озера Несамовите (тут можна заночувати). Далі шлях пролягає до гір Дземброня (1877 м), Піп Іван Чорногорський (Чорна Гора, 2029 м) та Васкуль (1731 м). Через урочища полонина Гропа (нічліг), Бангоф та Медвежек маршрут досягає кінцевого пункту - села Явірник.
На озеро Несамовите маршрутом "Спортбаза "Заросляк" - полонина Пожижевська - сніголавинна станція - озеро Несамовите". Тривалість: 3 дні. Довжина маршруту: 62 км, перепад висот - 1015 м. (Заросляк - оз. Несамовите або маршрут Заросляк - о.Несамовите - г. Пожижевська - Заросляк). Маршрут починається біля спортивної бази "Заросляк" і в південному напрямку веде на гору до полонини Пожижевська, на хребті якої розміщена сніголавинна метеорологічна станція та стаціонар Карпатського екологічного інституту; від будинку - стежка вниз на південь до потоку Данцирок, далі - вздовж потоку на південний захід - це початок серпантину під Несамовитим; за 1 км дорога повертає ліворуч і веде на південний схід до озера Несамовите. На маршруті можна оглянути: полонину Пожижевську, яка отримала свою назву від частих пожеж; найвисокогірнішу сніголавинну метеорологічну станцію "Пожежевська", розташовану біля підніжжя гори Пожежевська (поруч з найвищою вершиною Карпат - Говерлою); озеро Несамовите - найвисокогірніше озеро Українських Карпат (1750 м над рівнем моря).
На Ворохту через гору Говерла (з Лазещини) маршрутом "Селище Лазещина - гора Верх-Дебри - полонина Григорівка - гора Кукул - гора Велика Козмеска - гора Говерла - спортбаза "Заросляк" - селище Ворохта". Тривалість: 3 дні. Довжина маршруту: 49,5 км, перепад висот - 1301 м. Маршрут починається в селищі Лазещина і пролягає спочатку вздовж колії, а потім шутрованою дорогою на гору Верх-Дебри (1237 м), далі траверсна стежка веде до полонини Григорівка, де можна перепочити. Звідси маршрут продовжується на вершини Кукул (1539 м), Велика Козмеска (1571 м) та Говерла (2061 м). З вершини - спуск до спортивної бази "Заросляк" (можливий нічліг), далі - до селища Ворохта.

Велосипедні маршрути

"Під старими мостами". Тривалість: 1,5 год. Довжина маршруту: біля 11 км. Набір висоти: 201 м. Маршрут починається від залізничного вокзалу Ворохти і прямує в сторону Верховини до старої церкви, навпроти якої - поворот праворуч. Далі - вниз до одного зі старих кам'яних мостів, після якого - поворот праворуч. Звідти - прямо, вздовж залізничної колії, до повороту на Вороненко. Велошлях веде через ліс, недалеко від другого мосту-віадука (видно ліворуч) і під третім віадуком, за яким маршрут закінчується. На маршруті можна оглянути віадуки, зведені в часи Австро-Угорщини, а також колишній прикордонний пункт Вороненко й один з найдовших тунелів України (у кінці маршруту).
"Ворохтянський". Тривалість: 3 год. Довжина маршруту: біля 14 км. Набір висоти: 455 м. (Продовження маршруту "Під старими мостами".) Дорога веде через залізничний переїзд і вниз до річки, де - поворот ліворуч і вгору до церкви (кінцевий пункт). Далі - праворуч до школи і назад до Ворохти. На маршруті можна оглянути: віадуки, зведені в часи Австро-Угорщини; колишній прикордонний пункт Вороненко з одим з найдовших тунелів України і новою дерев'яною церквою; панораму Ворохти; гірські краєвиди.
"Рижий" (Селище Ворохта - гора Рижа - перевал Рижа - селище Ворохта). Тривалість: 4 год. Довжина маршруту: 18 км. Набір висоти: 713 м. Маршрут прямує в сторону Верховини до старої церкви, за якою біля магазину повертає і веде за вказівниками щораз вище, зокрема лісом. На хребті від гори Рижа до однойменного перевалу дорога чергується спусками і короткими підйомами. За перевалом маршрут за вказівником повертає праворуч і йде вниз, подекуди минаючи водні перешкоди. Найбільш екстремальна частина шляху - вниз річкою (слід вважати на рівень води у потоці!), що виводить до річки Прут і перетинає її. Далі - до автомобільної дороги і праворуч, до центру Ворохти. На маршруті можна оглянути місцеві полонини, колибу, річки та інші принади природи.
"Кривопільські полонини" (селище Ворохта - Кривопільський перевал - полонини). Тривалість: 4 год. Довжина маршруту: 37 км. Маршрут починається з центру Ворохти і прямує трасою в сторону Верховини; перед Кривопільським перевалом повертає ліворуч і веде до гори Копець (1336 м), де закінчується. На маршруті можна оглянути гірські полонини та краєвиди.
"Під Говерлу" (селище Ворохта - спортбаза "Заросляк"). Тривалість: 4 год. Довжина маршруту: 38 км. Маршрут починається з центру Ворохти і трасою веде в сторону Верховини, потім за вказівником повертає праворуч і прямує до контрольно-пропускного пункту Карпатського біосферного заповідника, звідки - попри річку Прут до спортивної бази "Заросляк". На маршруті можна оглянути природні ландшафти околиць Ворохти, а також основний вихідний пункт на найвищу вершину України Говерлу - спортбазу "Заросляк".
"Яблуницьке видноколо" (селище Ворохта - село Вороненко - Яблуницький перевал - село Яблуниця - селище Ворохта). Тривалість: 5 год. Довжина маршруту: 29 км. Набір висоти: 988 м. (Продовження маршруту "Під старими мостами".) Дорога веде нагору до церкви (див. маршрут "Ворохтянський"), далі - ліворуч і праворуч, до вододільного хребта. Хребтом шлях (кращий - лівіше) йде плонинами і лісом, далі піднімається до житлового масиву і повз телевізійний ретранслятор спускається до Яблуницького перевалу, звідки - до Яблуниці. Наступний орієнтир - три витяги, що розташовані один біля одного на схилі гори Діл, - маршрут минає її поворотом праворуч за церквою і лівим боком самої гори. Далі - хребтом до верхньої станції витягу у Ворохті, звідки за вказівниками праворуч - спуск у центр села. На маршруті можна оглянути: місцеві краєвиди гір, полонини та лісосмуги хребтами (наприклад, вододільним - колишнім міждержавним, а тепер міжобласним кордоном); сувенірний ринок на перевалі; кам'яний хрест (понад 100 років) дорогою з Яблуниці до Ворохти.
"Кульний" (селище Ворохта - контрольно-пропускний пункт - гора Кукул - село Вороненко - селище Ворохта). Тривалість: 7 год. Довжина маршруту: 52 км. Маршрут починається з центру Ворохти і трасою веде в сторону Верховини, потім за вказівником повертає праворуч і прямує до контрольно-пропускного пункту Карпатського біосферного заповідника. Далі - за вказівником справа догори лісом, за яким - полонина ліворуч і дорога до гори Кукул (1539 м), вершину якої можна оминути ліворуч. Потім - вниз до села Вороненко, звідки маршрут веде попри залізничну колію до Ворохти (детальний опис цього відрізку маршруту). На маршруті можна оглянути природні ландшафти околиць Ворохти, панораму Чорногори, а також старі мости біля селища.